5 шляхів до серця дитини.

Поради батькам

Іноді діти розмовляють мовою, яку нам, дорослим, важко зрозуміти. Це може бути їм лише зрозумілий сленг, але i нас - дорослих - також не завжди розуміють діти, тому що, розмовляючи з ними, ми не завжди можемо висловити свої думки. Але ще гipше, коли ми не завжди можемо виразити дитині свої почуття i любов на зрозумілій їй мові.

Чи вмієте ви говорити на мові любові?

Кожній дитині властиво розуміти любов батьків по-своєму. I якщо батьки знають цю «мову», дитина краще зрозуміє їx.

Любов потрібна кожній дитині, інакше їй ніколи не стати повноцінною дорослою людиною. Любов - це найнадійніший фундамент спокійного дитинства. Якщо це розуміють дорослі, дитина виростає доброю i щедрою людиною.           

Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості ви не розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.

Впевненість у любові оточуючих.

Коли дитина впевнена у любові оточуючих, вона стає більш слухняною, допитливою. 3 цієї впевненості малюк бере сили, щоб протистояти труднощам, з якими зустрічається. Ця впевненість для нього - як бензобак для автомобіля! Дитина зуміє реалізувати свої здібності лише за умови, якщо дорослі регулярно наповнюють цією впевненістю її серце. Як цього досягти? Звичайно, любов'ю. Проявляти саме той спосіб прояву любові, який є найбільш зрозумілим для дитини, знайти для неї індивідуальний, особливий шлях вираження почуттів.

Батьківська любов повинна бути безумовною, адже справжня любов умов не виставляє. Безумовна любов - це найвища форма любові! Адже ми любимо дитину просто за те, що вона є, незалежно від того, як  вона поводить себе. Ми всі це розуміємо, але іноді не відаємо собі звіту в тому, що нашу (батьківську) любов дітям доводиться завойовувати. Батьки люблять дитину, але з поправкою: вона повинна добре навчатися i гарно себе поводити. I лише у цьому випадку вона отримує подарунки, привілеї та схвалення. Звичайно, ми повинні навчати i виховувати дитину.

Але спочатку необхідно наповнити серце дитини впевненістю у нашій безумовній любові! I робити це треба регулярно, щоб ця впевненість не випарувалась. Тоді у дитини не виникає страху, провини, вона буде відчувати, що потрібна. Безумовну любов ніщо не може похитнути. Ми любимо дитину, навіть якщо вона некрасива i зірок з неба не дістає. Ми любимо її, якщо вона не виправдовує наших надій. I найважче - ми любимо її, щоб вона не зробила. Це не означає, що будь-який вчинок дитини ми виправдовуємо. Це означає, що ми любимо дитину i показуємо їй це, навіть якщо її поведінка не найкраща.

Спілкуючись з дітьми, необхідно частіше нагадувати собі:

1. Перед нами діти.

2. Вони поводять себе як діти.

3. Буває, що їхня поведінка діє нам на нерви.

4. Якщо ми виконуємо свої  батьківські обов'язки i любимо дітей, незважаючи на їx витівки, вони, подорослішавши, виправляються.

5. Якщо вони повинні догодити мені, щоб заслужити любов, якщо моя любов умовна, діти її не відчують. Тоді вони гублять впевненість у собі й не здатні правильно оцінювати власні вчинки, а значить, не можуть контролювати їx, поводитись більш зріло.

6. Якщо перш, ніж заслужити любов, вони повинні стати такими, якими ми хочемо їx бачити, вони стануть невпевненими у собі: «скільки не намагайся - вимоги надто високі». А в результаті - невпевненість, тривожність, занижена самооцінка та озлобленість.

7. Якщо ми любимо їx, не дивлячись ні на що, вони завжди зможуть контролювати свою поведінку й не піддаватися тривозі.

Найголовніше - ЛЮБИТИ!

Перші роки. Для немовляти молоко i ніжність - синоніми. Воно не розрізняють такі речі, як їжа та любов. Без їжі дитина не виживе, i без любові також. Якщо дитина не знає прихильності, вона помирає емоційно, вона не здатна жити повноцінним життям. Майже усі дослідження доводять, що емоційний фундамент закладається протягом перших півтора років. Особливо вагому роль тут відіграють взаємини дитини з матір'ю. Їжа, яка забезпечує майбутнє емоційне здоров'я, це:

• дотик;

• ласкаві слова;

• ніжна опіка.

Та дитина росте. Вчиться ходити, говорити, вона все більше усвідомлює себе як особистість. Вона відокремлює себе від інших - є вона, є інші. Вона, як i раніше, залежить від матері, але тепер розуміє, що вона i мама - це не одне й теж саме.

Дитина стає старшою i тепер може любити більш активно. Тепер вона не просто отримує любов, вона може на неї відповісти! Дитина ще не готова до самовіддачі. Вона по-дитячому егоїстична. Але протягом наступних років її здатність виражати любов зросте. I якщо дитина, як i раніше, відчуває любов старших, все частіше вона буде ділитися своєю.

Підлітковий вік. Перехідний вік сам по собі не загрозливий, але дитина, яка вступає в нього без впевненості у любові оточуючих, особливо вразлива. Вона не готова зустрітися з такою кількістю проблем. Діти, які не знали безумовної любові, самотужки привчаються давати любов «по бартеру» - в обмін на щось. Вони дорослішають, стають підлітками, в ідеалі оволодіваючи до того часу мистецтвом маніпулювання батьками. Доки такій дитині догоджають, вона мила й привітна, любить батьків, але як тільки щось не по її норову, вона перестає любити їх. У відповідь на це батьки, які також не вміють любити безумовно, позбавляють дитину любові взагалі. Погодьтеся - це порочне коло, у результаті якого підліток стає озлобленим i розчарованим.

Щоб дитина відчула вашу любов, ви повинні знайти особливий шлях до її серця i навчитися проявляти свою любов, виходячи з цього. Діти по-різному відчувають любов, але кожна дитина потребує її. Існує 5 способів (основних), якими діти виражають любов:

1)   дотик;

2)   слова заохочення;

3)   час;

4)   подарунки;

5)   допомога.

Якщо в сім’ї декілька дітей, то навряд мови їхньої любові співпадають. У дітей різні характери, i любов вони сприймають по-різному. 3 кожною дитиною необхідно говорити на її рідній мові любові. Але для того, щоб успішно впровадити даний шлях, нам необхідно ще раз підкреслити необхідність безумовної любові до дитини. I важливо пам'ятати, що до п'яти років у дитини неможливо встановити лише один шлях до його серця.

Дотик - один із найважливіших проявів любові людини. У перші роки життя дитини необхідно, щоб дорослі брали її на руки, обнімали, гладили по голівці, цілували, садовили її на коліна тощо. Тактильна ласка однаково важлива як для хлопчиків, так i для дівчаток. Тому, коли ви виражаєте свою любов за допомогою ніжних дотиків, поцілунків, цим можна сказати набагато більше, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто тому, що слова втратять усю силу i сенс. Пам'ятайте, що кожна похвала має бути обґрунтованою та щирою. У спілкуванні з дитиною намагайтеся говорити спокійно i м'яко, навіть тоді, коли ви незадоволені. Слід менше вимагати від дитини i частіше просити її: «Ти не міг би...», «Може зробиш...», «Мені було б приємно, коли ти...». Якщо у вас вирвалося грубе зауваження, слід вибачитися перед дитиною. Пам'ятайте, що постійна критика шкодить їй; бо вона аж ніяк не є доказом батьківської любові Кожного дня даруйте дитині приємні слова підтримки, заохочення, схвалення, ласки, які свідчитимуть про любов до неї.

Час - це ваш подарунок дитині. Ви ніби говорите: «Ти потрібна мені, мені подобається бути з тобою». Іноді діти роблять погані вчинки саме з метою, щоб батьки звернули на них увагу: бути наказаним все ж краще, ніж бути забутим. Проводити час разом - значить віддати дитині свою увагу сповна. Форми сумісного проведення часу в кожній сім’ї різні: читання казок, бесіда за сімейною вечерею, гра у футбол, ремонт машини, допомога на дачі тощо. I як би ви не були зайняті, хоча б кілька годин на тиждень подаруйте не лише хатнім справам, телевізору, іншим власним уподобанням, а в першу чергу - своїй дитині.

Подарунок - це символ любові тоді, коли дитина відчуває, що батьки дійсно турбуються про неї Багато батьків використовують подарунки, щоб відкупитися від дитини. Діти, які одержують такі подарунки, починають думати, ніби любов можна замінити різними речами. Тому пам'ятайте, що справа не в кількості. Не намагайтеся вразити дитину ціною, розмірами i кількістю подарунків. Якщо ви хочете віддячити дитині за послугу - це плата, якщо намагаєтеся підкупити її - хабар. Справжній подарунок дається не в обмін на щось, а просто так. Сюрпризами можуть бути тільки різдвяні подарунки та подарунки до дня народження. Інші подарунки краще вибирати з дітьми, особливо якщо це одяг. Подарунки не обов'язково купувати. Їх можна знаходити, робити самим. Подарунком може стати все, що завгодно: польові квіти, камінчики, чудернацької форми гілочки, пір’ячка, горішок тощо. Головне - придумати, як його подарувати.

Допомога. Материнство та батьківство багато в чому подібні до професій, i дуже нелегких. Можна сказати, що кожний з батьків несе відповідальність за виконання довгострокового (принаймні до досягнення дитиною 18 років) контракту, що передбачає ненормований робочий день. Кожного дня діти звертаються до вас із різноманітними запитаннями, проханнями. Завдання батьків - почути їx i відповісти на них. Якщо ми допомагаємо дитині й робимо це з радістю, то душа її наповнюється любов'ю. Якщо батьки буркотять i сварять дитину, така допомога її не радує.

Допомагати дітям - не означає повністю обслуговувати їx. Спочатку ми дійсно багато робимо за них. Проте потім, коли вони підростуть, ми мусимо навчити їх всьому, щоб i вони допомагали нам.

На кожному етапі розвитку дитини ми використовуємо різні «мови» нашої любові Тому для батьків важливо обрати саме ту «мову» (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомога), яка веде до серця дитини.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі

члени                                родини.

·   Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина                                        проводить в Інтернеті.

·   Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського                                контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр (додаткова безпека в Windows 7, Безпека Сім'ї Windows Live, Батьківський контроль у Windows Vista, Батьківський контроль у Kaspersky Internet Security 7.0).

·   Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей. 

·   Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте                                      обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

·   Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті                                    і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн. 

Загальні поради батькам першокласників:

1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.

4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.

10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.

12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

15. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

16. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день - і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки.

·          Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі  проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує  доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

·          Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

·          Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також  покажіть, що інші можуть бути краще її.

·          Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і  покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

·          Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у  голос свої можливості й результати справи.

·          Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона  була вчора чи, можливо, буде завтра).

Психологічний клімат сім’ї

   Психологічний клімат – це емоційно-психологічний настрій, який формується в родині в процесі взаємодії її членів. Настрій з’являється внаслідок того, що при безпосередніх особистих контактах всі зв’язки між людьми набувають емоційно-психологічного забарвлення, яке визначається ціннісними орієнтаціями, моральними нормами та інтересами членів родини . На думку цих науковців, психологічний клімат конкретних родин формується під впливом двох основних факторів: мікросоціальних умов життєдіяльності родини (її склад, рівень добробуту, соціальний статус) та соціально-психологічного клімату в цілому, основні елементи якого засвоюються внаслідок тісного контакту членів родини .

 Як зберегти гармонію у родинних стосунках?

 - всі члени родини спілкуються між собою, вміють слухати і чути одне одного. В суперечках враховується думка кожного;

 - відповідальність і обв’язки поділяються між всіма членами родини ;

 - члени родини підтримують одне одного, можуть виконувати обов’язки іншого у випадку зміни ситуації;

 - кожен член родини вірить у себе, має адекватну самооцінку, довіряє іншим;

 - члени родини мають спільну систему цінностей, поважають сімейні традиції;

 - цінується почуття гумору, приділяється увага духовному життю, виховується позитивне ставлення до будь-яких подій, виділяється час для спільних розваг;

 - коаліції між членами родини динамічні й мінливі;

 - члени родини створюють умови для особистого зростання, звертаються за допомогою і підтримкою до фахівців у випадку кризи чи виникнення якихось проблем.

 Тож давайте любити та поважати наших рідних, бо вони є найближчими нашими людьми…….

Тест "Які Ви батьки?"

Необхідно вибрати одну з трьох відповідей:

а)можу і завжди так роблю;

б)можу, але не завжди так роблю;

в)не можу.

Чи можете ви:

1.У будь-який момент залишити свої справи і зайнятися дитиною?

2.Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік?

3.Зізнатися дитині у помилці, яку ви допустили по відношенню до неї?

4.Вибачитись перед дитиною в разі своєї неправоти?

5.Стримати себе , якщо вчинок дитини роздратував вас?

6.Поставити себе на місце дитини?

7.Повірити хоча б на хвилинку, що ви добра фея?

8.Розповісти дитині про навчальний випадок зі свого дитинства, який показує вас в негативному світлі?

9.Завжди утримуватись від слів, здатних боляче вразити дитину?

10.Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку?

11.Надати один день, коли вона робила б усе, що їй заманеться і поводила б себе так, як хоче, а ви ні в що не втручатиметесь?

12.Не відреагувати, коли дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину?

13.Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це – примха, скороминуча забаганка?

Підрахуйте бали.

а) 3 бали, б) 2 бали, в) 1 бал.

30-39 балів.
Дитина – найбільша цінність у вашому житті. Ви прагнете не лише зрозуміти, а й пізнати її, поважаєте її, дотримуєтесь найпрогресивніших принципів виховання і постійної лінії поведінки. Інакше кажучи, ви дієте правильно і можете сподіватись на добрі результати.

16-29 балів.
Піклування про дитину для вас питання першорядне, ви маєте здібності вихователя, але не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви занадто суворі, в інших випадках – надміру м’які, крім того, ви схильні до компромісів, котрі послаблюють виховний ефект. Вам слід серйозно замислитись над своїм підходом до виховання дитини.

Менше 16 балів.
Перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини. Вам бракує або знань, або бажання і прагнення виховати дитину як особистість, а можливо, і того, і другого. Бажано порадитись із спеціалістами - педагогами та психологами, ознайомитися з літературою з питань сімейного виховання. Не забувайте, що формування особистості дитини – дуже складний і відповідальний процес. Ось чому успішне виконання батьківських обов’язків приносить людині найвище моральне задоволення.

Чи готова дитина до школи

Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а також перевірити себе як експериментатора, пропонуємо поради:

1.   Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуацію природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме з приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.

2.   Створіть сприятливі умови. Перевірте,чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо

 та світло в кімнаті, чи не відволікає її щось від роботи.

3.   Переконайтеся, що дитина добре почувається (нагодована, бадьора,в міру спокійна).

4.   У процесі тестування зберігайте нейтралітет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5.   Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сумніви.

6.   Не виправляйте помилок. Закінчуйте роботу на позитивній ноті незалежно від результатів. У розв'язанні останнього завдання ви можете підказувати дитині, але бали за це завдання не ставте.

7.   Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся до­тримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпочинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через перенапруження.

Ви повинні пам'ятати про деякі обмеження щодо тестів:

1.   Психологічні тести не мають оцінок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, — це можливість порівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретично — з дітьми того самого віку та статі.

2.   В основі тестів лежить вірогідність, тому висновків на 100 % робити не можна.

3.   Людина — істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з контексту та за результатами однієї проведеної анкети робити висновок про особистість загалом.

4.   Будь-який результат — це інформація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у дитини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

Завдання для дітей

Завдання 1

Вивчення розвитку точності рухів (підготовка руки до письма, формування уваги та контролю за власними діями).

Матеріал: малюнок, на якому зображені «доріжки», з одного кінця якого стоять машини, з іншого — будиночки. Ширину доріжок слід дібрати так, щоб завдання було досить складним, але доступним для дитини. Тип доріжок ускладнюється щоразу.

Запропонуйте дитині з'єднати лінією машини з будинком, не з'їжджаючи з доріжки.

Нормативи: рівень виконання високий, якщо виходи за межі доріжки відсутні, олівець відривається від аркуша не більше ніж 3 рази. Рівень низький, якщо дитина допускає більше трьох виходів за межі доріжки, лінію малює нерівну, дуже слабку, майже невидиму або з дуже сильним натиском, який рве папір, допускає багато­разове проведення по одному й тому самому місцю.

Завдання 2

Вивчення рівня працездатності дитини та її вольового зусилля.

Матеріал: аркуш зі шкільного зошита, розлінований на вузькі та широкі смуги. Дайте дитині завдання: «У вузеньких смугах на аркуші ти малюватимеш якомога більше паличок (на аркуші як зразок намальовано вертикальну паличку у вузькій смузі). Намагайся малювати точно й акуратно, не виходячи за лінію. Починай за моєю командою». Тривалість роботи — 5 хв.

Щохвилини просіть дитину намалювати довгу паличку й продовжувати роботу. По закінченні проведіть якісний аналіз: чи є інтервали між паличками, чи вони збільшуються, чи змінюються розміри паличок, як щільно розміщені палички у рядку. Порахуйте кількість маленьких рисок, проведених за кожну хвилину. Як змінюються ці інтервали?

За результатами ви можете отримати уявлення про працездатність дитини у монотонній діяльності та стійкість її вольового зусилля (саморегуляції).

Завдання З

Вивчення розвитку логічної послідовності дій.

Матеріал: сюжетні картинки.

Покажіть дитині набір доступних їй за змістом сюжетних картинок, на яких послідовно розгортається сюжет (такі «історії у малюнках» часто трапляються у дитячих журналах). Перемішайте картинки, а потім запропонуйте дитині розкласти їх так, щоб склалася закінчена розповідь (казка, історія).

Таким чином перевіряється розвиток розумових процесів.

Завдання 4

Розвиток обсягу короткочасної слухової пам'яті.

Матеріал: «каскад слів». Підготуйте список з 8—10 слів, які дитина добре знає.

Попросіть малюка повторити слова за вами. Починайте з одного слова, потім називайте два , слова (дитина повторює обов'язково у тій самій

послідовності), три (інтервали між словами — 1 с). Коли дитина не зможе повторити певний ряд слів, зачитайте їй таку саму кількість слів, але інших (для цього слід підготувати інший список слів).

Якщо у другій спробі дитина впоралася з цим словесним рядом, то перейдіть до наступного доти, доки у другому прочитанні дитина не .зможе відтворити задану кількість слів.

Кількість слів, яку дитина може повторити за вами, і є обсягом її слухової короткочасної пам'яті на слова.

Дитина шести років правильно відтворює ряд з 5—6 слів.

Завдання 5

Вивчення міри розуміння граматичної конструкції.

Попросіть дитину уважно вислухати вислів: «Петро пішов у кіно після того, як дочитав книгу». Запитайте у дитини: «Що Петро зробив раніше — подивився кіно чи прочитав книгу?»

Назвіть дитині один предмет і попросіть змінити слово так, щоб воно означало багато предметів, наприклад: «Олівець — олівці». Запропонуйте їй такі слова: книга, ручка, лампа, стіл, стілець, вікно, місто, вухо, брат, дитина. Нехай вона назве ці слова у множині.

 Запропонуйте дитині виконати будь-яке доручення, наприклад: «Збери олівці, склади їх у коробку і поклади на полицю». Потім запитайте в неї: «Де тепер лежать олівці, звідки ти їх узяв?»

Як правило, всі компоненти психологічної готовності до школи (при нормальному розвитку дошкільника) формуються без будь-яких додаткових зусиль. Це відбувається, якщо малюк багато грається (з однолітками, дорослими чи сам) як у сюжетно-рольові ігри, так і в ігри за правилами, малює, ліпить, складає кубики, працює з конструктором, намагається грати на іграшкових музичних інструментах та, звичайно, слухає казки, оповідання, повісті. Читання має стати невід'ємною частиною щоденного життя дитини. Займаючись з дитиною, дорослі спілкуються з нею, що теж дуже важливо для нормального психічного розвитку. Зростаючи в атмосфері доброти, любові, ігор, читання, цікавості до оточення, дитина сама до 6 років намагається навчитися читати й рахувати, у чому їй можуть і повинні допомогти близькі. Все це відбувається природною.

У працях вітчизняних психологів доведено, що саме у грі розвивається психіка дитини. У давнину дорослі й дитячі ігри були народною традицією: їм відводили спеціальний час, культура гри передавалась із покоління в покоління. Л .Виготський вважав, що діти у грі задовольняють потреби, які вони не можуть задовольнити в реальному житті. Гра, як будь-який інший вид діяльності, потребує багато зусиль та енергії. Де їх візьме втомлена від занять дитина? Ось і доводиться їй дивитися фільми, бо вони не потребують напруження фантазії — достатньо співпереживати героям або ідентифікувати себе з ними. Заміна гри телевізором часто відбувається у дітей, яких залишають наодинці з собою. Негативний вплив «телевізійної гри» полягає в тому, що вона не дозволяє складати власний план дій, не розвиває символічну функцію, тобто у «телегрі» відсутнє все те, що породжує жива гра, де дитина — активний учасник, а не пасивний глядач. Заміна живих ігор «телевізійними» призводить до зниження інтелектуальної активності та творчого потенціалу дітей, до згасання пізнавальної потреби. Далі це виражатиметься  у негативному ставленні до інтелектуальної праці.

     Слухання казок, оповідань, повістей набагато ближче за своїм розвивальним ефектом до гри, оскільки дитина повинна сама уявити дійових осіб та ситуації,, а отже, — активізувати свою фантазію.

Чи добре батьки знають свою дитину

Якщо  ваша дитина вже стала першокласником, допоможіть їй адаптуватися, враховуючи психологічні особливості віку.

У першокласника активно триває процес розвитку мислення, розвивається «внутрішній план дій» (мислення стає внутрішнім процесом). Батьки повинні допомагати становленню цього процесу. Кожна вправа, завдання слід аналізувати з точки зору планування діяльності:

визначення мети діяльності: «Що ти хочеш робити?»;— конкретних кроків виконання діяльності: «Що ти робитимеш далі?», «Як ти це робитимеш?»

При цьому першокласника необхідно навчити розмірковувати вголос для відпрацювання послідовних етапів діяльності.

Істотна увага приділяється досягненню дитиною кінцевого результату роботи, оскільки в цьому віці формується «довільність психічних процесів» (увага, уява тощо), тобто психічні процеси стають регульо­ваними, «підпорядкованими» певній меті. Це — одне з найголовніших новоутворень психіки дитини у молодшому шкільному віці.

У цьому віці діти хочуть бути просто такими, якими вони є, їм потрібно, щоб їх любили «просто так», а не за «щось» (за те, що добре виконав домашнє завдання).

Головним засобом впливу на дитину може бути заохочення, а не покарання. При цьому успіхи дитини можна порівнювати з її досягненнями: «Ти сьогодні краще виконав завдання, ніж учора, а завтра виконаєш його ще краще. Молодець!»

Значну увагу треба приділяти створенню умов для виявлення рухової активності дитини, оскільки в цьому віці вона дуже висока. У школі ця активність стримується, дитина докладає чимало зусиль, аби не рухатися один урок, не кажучи вже про чотири-п'ять. А вдома після уроків дітям треба дати можливість побігати, пострибати, скільки їм хочеться.

Чому ж виникають конфлікти у сім'ї та школі?

Можливо, запропонований «Меморандум» викличе усмішку у деяких дорослих, але, без сумніву, змусить подивитись інакше на своїх дітей і, можливо, змінити своє ставлення до них.

Як підготувати дітей до школи

Поради психолога

         Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажання вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і навичок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов — непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи?

Не слід:

~          до приходу в школу змінювати режим життя дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

~          оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

~          проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

~          прищепити дитині інтерес до пізнання навколишнього світу, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене і почуте;

~          навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

~          вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажання потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих, прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона безпосередньо засвоїла, ідо віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх занять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини — це те, що вона:

~          знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють, що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, видатні люди);

~          знає про явища природи: пори року, їх послідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і послідовність; дні тижня, частини доби; про сонце, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

~          знає про світ;

~          полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, письменники, художники, композитори);

~          знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці — за своєю вихованістю — невихованістю; добротою, чуйністю — байдужістю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і непорядні люди;

~          знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчитися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.

ПОРАДИ ВЧИТЕЛЮ ЩОДО ПІДТРИМКИ ДИСЦИПЛІНИ В КЛАСІ

«Наша праця, - писав В.Сухомлинський, - проходить у світі дитинства – от про що не можна забувати ні на хвилину. Потрібно знати цей світ, але і цього замало, потрібно вжитися у світ дитинства. У кожному вчителеві має сяяти і ніколи не згасати маленька іскорка дитинства, вона допомагає знаходити оптимальне рішення в безлічі педагогічних завдань, що він їх вирішує».

Дисципліна – це умови, засоби і результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль.

Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителем і дітьми.

Дисципліну в класі багато в чому обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку, умов і традицій даної школи.

Хорошої поведінки діти не лише вчаться, а й запозичають її. Добре, якщо діти з перших днів перебування в школі засвоюють еталони поведінки: як входити і виходити з класу, як стояти біля дошки, звертатися до вчителя, вітатися тощо.

Часто за однакових умов в одному класі і в різних учителів дисципліна різна. Це свідчить про те, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистих якостей учителя.

При порушені дисципліни в конфліктних ситуаціях не слід поспішати звертатися на допомогу до адміністрації, батьків. Краще з’ясувати причину й встановити контакт із учнем самостійно.

Варто враховувати такі правила:

- Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому всіляко стимулюйте їхню активність;

- Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування. Урок має свої чіткі завдання, це не арена для з’ясування стосунків;

- Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний, оптимістичний настрій у класі;

- Стежте за правильністю постави, проводьте  фізкультхвилинки; не припускайте перевтоми учнів;

- Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою та поведінки.

- Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали змогу відчути себе лідерами;

- Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя;

- Будьте привітними, але враховуйте, що фамільярність може породити неповагу;

- Не виявляйте антипатії до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями;

- Не припускайте появи «любимчиків», бо це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі;

- Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Пам’ятаючи народну мудрість: «У ножа одне лезо, а в слова їх сотні», - не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими;

- Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель;

- Не забудьте привітати дитину з днем народження, надіслати похвальний лист батькам;

- Підтримуйте контакт із учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах. Спілкуйтеся з дітьми на природі, вдома, у спільній трудовій діяльності.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною у класі. Їх найбільше цікавлять успіхи своєї дитини. Виявляйте коректність у взаєминах із батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.

Досвід показує, що більшість конфліктних ситуацій породжується непогодженням учня, а часто й самих батьків, з оцінюванням. Причина в тім, що самооцінка, як правило, вища за оцінку, поставлену вчителем. Потрібен коментар відповіді, письмової роботи, а вчитель, як правило, обмежується лише виставлянням оцінки. Має місце суб’єктивний підхід, коли на оцінювання впливає поведінка, старанність і навіть ставлення до вчителя.

Простежується переоцінювання значущості контролю. Для багатьох учителів і учнів оцінка стала не засобом, а методом навчання. На уроках більше запитують, ніж навчають, перекладаючи важкість засвоєння нового матеріалу на домашню роботу. Це призводить до перевантаження, погіршення здоров'я дітей, неповаги до школи та вчителя. У книжці «100 порад учителеві» В. Сухомлинський пише:

-         Ретельно розучуйте матеріал на уроці, не витрачайте багато часу на опитування, не оцінюйте того, чого ще не встигли навчити;

-         Більш надійна та оцінка, що враховує відповіді на кількох уроках. Нехай учень знає, що ви за ним спостерігаєте і радієте його успіхам;

-         Не ставте погану оцінку, якщо учень не засвоїв матеріал. Пригніченість, зневіра не сприяють активізації мислення. Стимулює навчання тільки успіх, допоможіть учневі його досягти;

-         Ширше використовуйте словесне оцінювання судження, а не оцінки. Не виставляйте в журнал і в щоденник випадкові оцінки заради їхнього нагромадження. Більш доцільним є тематичний облік знань. Якщо велика частина учнів не впоралася з письмовою роботою, не варто виставляти оцінки в журнал;

-         Заохочуйте взаємодопомогу між учнями, шефство над молодшими, роботу в групах, взаємонавчання та взаємоконтроль;

-         Застосовуйте різнорівневу педагогічну підтримку, диференційовані, довгострокові домашні завдання. Шукайте можливість заохотити учня і за малі успіхи, вселити почуття впевненості, можливості досягнення успіху;

-         Враховуйте природні можливості, стан здоров'я й умови життя дитини, оцінюючи її навчання, виховання і розвиток, пам’ятаючи народну мудрість: «Кому більше дається, з того й більше вимагається»;

-         Відчуття провини – не самообвинувачення, а докори сумління, прагнення до самовдосконалення, порядності;

-         Перш ніж засудити, завжди варто подумати, чи можна вибачити;

-         Усвідомлення своєї провини – найперша умова виправлення;

-         Потрібно виховувати в дітях совість і ясність розуму;

-         Свобода – це право робити все, що законно і не шкодить іншим людям;

-         Брак простоти і скромності – це брак розуму;

-         Сором перед людьми – хороше почуття, але найкраще – сором перед власною совістю.

Адаптація молодого педагога

Як удосконалити свою увагу

1.   Якщо ти неуважний, це означає, що твоя увага спрямована на щось інше. Визнач ї об’єкт. Подолай суперника. Спрямуй силу уваги, куди слід.

2.  Увага є і умовою, і результатом твоєї діяльності.

3.   Якщо ти уважний – засвоїш матеріал, але концентрація уваги потребує твоїх свідомих дій.

4.   Готуй все необхідне до початку уроку. Твоя організованість сконцентрує твою увагу.

5.   Ти повинен ставити своїй увазі чіткі завдання: на що саме вона має бути спрямована.

6.   Оскільки при втомі керування увагою погіршується, для її відновлення потрібно вчасно відпочивати, займатися аутотренінгом, використовувати спеціальні вправи.

7.   Використовуй здатність незвично привертати увагу. Уявляй звичайне як незвичайне (наприклад, ти інопланетянин і сидиш на уроці землян).

8.   Під час виконання завдання час від часу запитуй себе: «Про що я думаю?».

9.   Якщо ти виявив, що твоя увага розсіюється, достатньо буває одного цього запитання. Якщо не допомогло – зміни положення тіла, або почитай вголос, підсилюючи чи зменшуючи силу звуку.

10.   Зосередженню уваги допоможуть і прості запитання, які ти можеш ставити собі час від часу: «На яке запитання щойно відповідав однокласник?», «Яке запитання щойно поставив учитель?».

11.   Якщо ти не зміг зосередитися на виконанні завдання – просто повтори його, можна вголос.

12.  Структуруй матеріал конспекту, підручника (створюй таблиці, схеми тощо). Тоді обсяг уваги збільшується.

13.   Намагайся набути максимальну кількість навчальних навичок, вони здійснюються без участі уваги. Вона потрібна тобі для нового, цікавого, важливого.

14.   Перевіряйте з сусідом по парті роботи один одного, це сприяє розвитку уваги.

15.   Щоб привернути свою увагу до матеріалу уроку, знаходь те, чим він пов'язаний з твоїм досвідом, інтересами.

16.   Більше працюй з підручниками, оскільки це тренує увагу.

17.   Не поспішай при зміні видів роботи. Зважай на те, що внаслідок неповного, незавершеного переключення уваги можуть виникати помилки.

18.  Не намагайся робити багато справ одночасно, бо частий перехід від однієї діяльності до іншої зменшує увагу.

19.   Враховуй, що ступінь і обсяг уваги пов’язані зворотною залежністю – збільшення обсягу елементів, що сприймається, викликає зменшення уваги і навпаки. Тому важливий матеріал повторюй окремо.

20.   Вигадай свій власний жест (по коліну плеснути, смикнути себе за вухо…). Коли твоя увага зменшується цей рух м’язів допоможе тобі відновити її концентрацію.

21.   Знаходь чинники, які сприяють підсиленню твоєї уваги (легка музика при читанні, відповідне освітлення тощо).

22.   Враховуй вплив природних чинників: в дощовий день концентрація уваги зменшується, а отже тобі потрібно приділити більше часу для виконання завдань.

23.   Для тренування уваги роби домашні завдання з увімкненим телевізором чи магнітофоном, виконуй спеціальні вправи.

Як покращити пам'ять

Пам’ятка учню «Як покращити пам'ять»

1.       Вказуй свідомості напрям і завдання (що запам’ятати).

2.       Ілюструй абстрактні поняття образами.

3.       Емоційно забарвлюй матеріал.

4.       Уявляй собі картинку: як виглядає історична особа, літературний герой фотографічно.

5.       Добирай риму до термінів, які треба запам’ятати.

6.       Проговорюй про себе те, що треба запам’ятати.

7.       Прислуховуйся до того, які почуття викликає в тебе інформація, яку потрібно запам’ятати. Запитай себе: подобається вона тобі чи ні і чому?

8.       Уявляй запахи, кольори, що можуть супроводжувати картинку.

9.       Знаходь спільне і відмінне утому, що треба запам’ятати, з тим, що знаєш.

10.   Виписуй на аркуші те, що потрібно запам’ятати, і розвішуй на видних місцях.

11.   Повторюй на ніч. Це корисно, бо не накладається інша інформація.

12.   Запам’ятовуй не слова, а думку, тоді ти зможеш висловити її своїми словами. Ретельно добирай інформацію! Відкидай зайве.

13.   Працюючи з матеріалом, який потрібно запам’ятати, запитуй себе: «Про що я думаю?», «Що відбувається? Де? Коли? Як? Чому?».

14.   Вигадуй запитання до інформації, яку потрібно запам’ятати! Висловлюй щодо неї власну думку.

15.   Частіше використовуй інформацію, яку запам’ятав.

16.   Повторюй!

17.   Хвали себе, коли згадаєш потрібну інформацію

18.   Запитай себе: «Навіщо мені добра пам'ять?»

Чи вмієте ви готувати домашні завдання?

1.         Завдання бажано виконувати в той день, коли його задали, незалежно від того, чи буде цей урок наступного дня, чи ні.

2.         На виконання кожного уроку не треба планувати більше, ніж півгодини.

3.         Перед домашнім завданням кожного уроку повинно бути чітко вказано час початку і закінчення його виконання. Якщо ти знаєш, що завдання з якогось предмета, як правило, не виконуєш за півгодини, плануй його виконання в кілька етапів.

4.         Між виконанням різних завдань роби перерву на 10-20 хвилин.

5.         Розподіли домашнє завдання рівномірно за днями тижня. Якщо треба, виділи спеціальний час для повторення деяких предметів.

6.         Бажано, щоб у неділю ти відпочивав, був повністю звільнений від уроків, ти повинен повноцінно відпочити

ЯК ПІДГОТУВАТИСЯ ДО ЗДАЧІ ЗНО?

ПСИХОЛОГІЧНІ ПОРАДИ УЧНЕВІ.

Задовго до ЗНО.

Спочатку підготуй місце для занять. Забери зі столу усі зайві предмети, зручно розклади свої зошити, підручники, ручки тощо;

Можна доповнити інтер’єр кімнати жовтим та фіолетовим кольорами, оскільки вони підвищують розумову активність. Не потрібно перефарбовувати стіни, а достатньо картини, занавіски, серветки,  лампи, тощо.  Також цікаво зауважити, що за твердженням вчених запах лимону у вашій кімнаті підвищує розумову працездатність на 20%.

Склади план своєї роботи.  Перед тим визнач -  Хто ти є ? -  сова чи жайворонок.  Склади  план занять на кожен день. Важливо чітко знати, що ти робиш і не говорити усім оточуючим:  «Я займаюся чи готуюсь», «Я вивчаю саме певний розділ, конкретний матеріал»;

Починай із найважчого, але посильного. Легше і приємніше залишай на після обіду

Чергуй заняття із відпочинком. Психологи встановили, що оптимальна тривалість заняття 30-40 хв. Максимум уваги досягається  після 10-15 хв. від початку роботи. Тривалість перерв у першій половині дня  не повинна перевищувати 5-10 хв. У другій половині дня тривалість кожної наступної перерви збільшуй на 5 хв. Не забувай у час відпочинку робити зарядку, займатися спортом, робити короткі прогулянки, допомагати батькам, тобто повністю відволікатися від навчання на короткий час. .

Тренуйся щоденно робити тести. Роби це із секундоміром.

Не потрібно заучувати напам’ять певні тексти, вчися робити короткі записи, нотатки, регулярно їх переглядай.

Регулярно повторюйте матеріал, бажано через 10 хв, після того, як ви вивчали новий матеріал, а згодом через добу. Кожне  наступне повторення повиннно бути коротшим попереднього.

Займася самопереконанням, При всій своїй простоті, це є дуже дієва зброя. Повторюй про себе . Я знаю багато, я спокійний, я впевнений, я розумний і т.д., я напишу добре тестування.

День перед здачею ЗНО.

Багато хто вважає, що щоб повінстю підготуватися до іспитів бракує одного дня. Це невірно.  Вже після обіду важливо  припинити готуватися, здійснити прогулянку на свіжому повітрі, прийняти душ, підготувати  одяг,  документи, інші необхідні речі.

 У день ЗНО.

Будь зконцентрованим. Не звертай уваги на поведінку оточуючих. Для тебе повинен існувати лише текст завдань і годинник.

Дій швидко, але не поспішай.  Перед тим як дати остаточну відповідь , двічі прочитай завдання, переконайся, що ти правильно зрозумів, що від тебе вимагається.

Спочатку берись за ті завдання, у правильності відповідей  яких ти не сумніваєшся. 

Пропускай!  Потрібно навчитися швидко пропускати важкі  і незрозумілі завдання, щоб згодом до них повернутися.

Читай завжди уважно завдання до кінця.

 Думай лише про поточне завдання. Коли ти бачиш нове завдання, забуть про попереднє.

Якщо попереднє завдання тобі не під силу, забудь про цю проблему. Наступне завдання це шанс набрати додаткові бали.

Використовуй методику виключення.  Якщо не знаєш правильної відповіді, то можна розпізнати усі невірні відповіді в силу їхньої абсурдності.

Як здолати хвилювання  ?

Перед початком уроку:

•  Готуйтеся!

•  Ретельно вивчайте матеріал.

•  Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати обширність своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

•  Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

•  Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

•  Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

•  Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

•  Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

•  Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію,  не хвилюйтеся.

Під час уроку:

•  Уважно прочитайте завдання.

•  Розподіліть час на виконання завдання.

•  Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

•  Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

День перед складанням ЗНО